повівати —
-ає, недок. 1》 Віяти злегка або час від часу (про вітер). || Розноситися, ширитися в повітрі. 2》 безос., чим. Обдавати подувом (пахощів, прохолоди і т. ін.). || Свідчити про наближення, швидке настання чого-небудь. || перен.
Великий тлумачний словник сучасної мови
повівати —
Повіва́ти, -віва́ю, -віва́єш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
повівати —
ПОВІВА́ТИ, а́є, недок. 1. Віяти злегка або час від часу (про вітер). Заспіваю, – море грає, Вітер повіває, Степ чорніє (Т. Шевченко); У цій просторій палаті .. двері й вікна розчинені, крізь них повіває свіжий вітер з Дніпра (С.
Словник української мови у 20 томах
повівати —
ПОВІВА́ТИ, а́є, недок. 1. Віяти злегка або час від часу (про вітер). Заспіваю, — море грає, Вітер повіває, Степ чорніє (Шевч., І, 1963, 73); У цій просторій палаті.. двері й вікна розчинені, крізь них повіває свіжий вітер з Дніпра (Скл.
Словник української мови в 11 томах
повівати —
Повіва́ти, -ва́ю, -єш гл. Повѣвать, вѣять. Буде вітер повівати, буде наше дитя колисати. Чуб. V. 339.
Словник української мови Грінченка