повірниця

пові́рниця

іменник жіночого роду, істота

Значення в інших словниках

1. повірниця — -і. Жін. до повірник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. повірниця — ПОВІ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до пові́рник. Це наближувало її до господаревої родини, робило з неї повірницю родинної тайни (Л. Мартович); Заговорила [Степанида] з тіткою Христею, яка мало не в усьому стала їй повірницею (М. Стельмах); * Образно. Природа ..  Словник української мови у 20 томах
3. повірниця — ПОВІ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до пові́рник. Це наближувало її до господаревої родини, робило з неї повірницю родинної тайни (Март., Тв., 1954, 229); Заговорила [Степанида] з тіткою Христею, яка мало не в усьому стала їй повірницею (Стельмах, Правда..  Словник української мови в 11 томах