Значення в інших словниках
-
пойменувати —
і рідко поіменувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Назвати як-небудь когось, щось; дати назву. 2》 Перелічити за іменами, назвами і т. ін.; указати, позначити.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
пойменувати —
ПОЙМЕНУВА́ТИ і рідко ПОІМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що. 1. Назвати як-небудь когось, щось; дати назву. В нас такі вироби не гурт-то часті, а зате й ім'я їм нема – заждемо, поки пойменує який пічник (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
-
пойменувати —
НАЗВА́ТИ (дати кому-, чому-небудь назву, ім'я), НАЙМЕНУВА́ТИ, ПРОЗВА́ТИ розм., НАРЕКТИ́ заст., уроч., поет., ПОЙМЕНУВА́ТИ заст.; ОХРЕСТИ́ТИ (дати комусь ім'я під час обряду хрещення; розм. — дати кому-, чому-небудь назву взагалі). — Недок.
Словник синонімів української мови
-
пойменувати —
ПОЙМЕНУВА́ТИ і рідко ПОІМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. 1. Назвати як-небудь когось, щось; дати назву. В нас такі вироби не гурт-то часті, а зате й ім’я їм нема — заждемо, поки пойменує який пічник (Вовчок, І, 1955, 374).
Словник української мови в 11 томах
-
пойменувати —
Пойменува́ти, -ну́ю, -єш гл. Поименовать. Росказав, де його хата стоїть, пойменував сусід своїх. МВ. (О. 1862. І. 77).
Словник української мови Грінченка