Орфографічний словник української мови

покачати

покача́ти

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. покачати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. || Виваляти. 2》 Вирівняти, вигладити качалкою та рублем (полотно, білизну і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл.  Словник української мови у 20 томах
  3. покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл. Гр.); // Виваляти.  Словник української мови в 11 томах
  4. покачати — Покача́ти, -ча́ю, -єш гл. 1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов. 2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки. 3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі. 4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши. посл.  Словник української мови Грінченка