покачати

Покача́ти, -ча́ю, -єш

гл.

1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов.

2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки.

3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі.

4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши. посл.

5) О бѣшеной собакѣ: свалить и покусать (собаку). Як собаку покачає дурна собака, то та собака покусана біжить сама такого зілля шукати од сказу. Грин. II. 20.

Значення в інших словниках

1. покачати — покача́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покачати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. || Виваляти. 2》 Вирівняти, вигладити качалкою та рублем (полотно, білизну і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл.  Словник української мови у 20 томах
4. покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл. Гр.); // Виваляти.  Словник української мови в 11 томах