покачати

покача́ти

-аю, -аєш, док., перех.

1》 Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік.

|| Виваляти.

2》 Вирівняти, вигладити качалкою та рублем (полотно, білизну і т. ін.).

3》 Розкачати тісто, надаючи йому певної форми.

4》 Качати якийсь час помпою воду, нафту, газ і т. ін.

5》 розм. Підкидати якийсь час гуртом кого-небудь угору, виражаючи повагу, любов, захват і т. ін.

Значення в інших словниках

1. покачати — покача́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл.  Словник української мови у 20 томах
3. покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл. Гр.); // Виваляти.  Словник української мови в 11 томах
4. покачати — Покача́ти, -ча́ю, -єш гл. 1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов. 2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки. 3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі. 4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши. посл.  Словник української мови Грінченка