покачати

ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік.

Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл. Гр.);

// Виваляти.

Чоловік не посіє, не розсипавши, а собака не з’їсть, не покачавши (Номис, 1864, № 9876).

2. Вирівняти, вигладити качалкою та рублем (полотно, білизну і т. ін.).

Вона пооджимала свої сорочки, другого дня одзолила, попрала й покачала (Н.-Лев., II, 1956, 302).

3. Розкачати тісто, надаючи йому певної форми.

Покачай коржі (Сл. Гр.).

4. Качати якийсь час помпою воду, нафту, газ і т. ін.

Прошка цей недавно демобілізувався і тепер працює на водокачці, а після роботи, йдучи додому, ніколи не мине нагоди покачати воду і тут (Гончар, Тронка, 1963, 131).

5. розм. Підкидати якийсь час гуртом кого-небудь угору, виражаючи повагу, любов, захоплення і т. ін.

Значення в інших словниках

1. покачати — покача́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. покачати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. || Виваляти. 2》 Вирівняти, вигладити качалкою та рублем (полотно, білизну і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. покачати — ПОКАЧА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Посовати, повертіти, покрутити кого-, що-небудь на чомусь або по чомусь; покотити що-небудь кругле то в один, то в інший бік. Глянь, як кішка: покачає лапкою клубок та й кине, а тоді знов (Сл.  Словник української мови у 20 томах
4. покачати — Покача́ти, -ча́ю, -єш гл. 1) Покатать. Глянь, як кішка: покачав лапкою клубок та й кине, а тоді знов. 2) Покатать (бѣлье). Покачай сорочки. 3) Раскатать тѣсто. Покачай коржі. 4) Повалять. Собака не ззість, не покачавши. посл.  Словник української мови Грінченка