поконець

поконе́ць

прийменник

скраю

незмінювана словникова одиниця

діал.

Значення в інших словниках

1. поконець — по конець (треба: поконець (169) — край (чого) [MО,V]  Словник з творів Івана Франка
2. поконець — див. кінець  Словник синонімів Вусика
3. поконець — прийм., діал. Скраю; на краю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. поконець — ПОКОНЕ́ЦЬ, прийм., діал. Скраю; на краю. Він [Юра] був саме поконець села (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. поконець — ПОКОНЕ́ЦЬ, прийм., діал. Скраю; на краю. Він [Юра] був саме поконець села (Фр., IV, 1950, 419).  Словник української мови в 11 томах