поконець

ПОКОНЕ́ЦЬ, прийм., діал. Скраю; на краю.

Він [Юра] був саме поконець села (Фр., IV, 1950, 419).

Значення в інших словниках

1. поконець — по конець (треба: поконець (169) — край (чого) [MО,V]  Словник з творів Івана Франка
2. поконець — поконе́ць прийменник скраю незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
3. поконець — див. кінець  Словник синонімів Вусика
4. поконець — прийм., діал. Скраю; на краю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. поконець — ПОКОНЕ́ЦЬ, прийм., діал. Скраю; на краю. Він [Юра] був саме поконець села (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах