полір

полі́р

іменник чоловічого роду

Значення в інших словниках

1. полір — -а, ч., спец. Сталевий інструмент для полірування, що має вигляд гладкого бруска.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полір — ПОЛІ́Р, а, ч., спец. Сталевий інструмент для полірування, що має вигляд гладкого бруска.  Словник української мови у 20 томах
3. полір — ПОЛІ́Р, а, ч., спец. Сталевий інструмент для полірування, що має вигляд гладкого бруска.  Словник української мови в 11 томах