полірувальник

полірува́льник 1

іменник чоловічого роду, істота

робітник

полірува́льник 2

іменник чоловічого роду

інструмент

Значення в інших словниках

1. полірувальник — I -а, ч. Робітник, який полірує що-небудь. II -а, ч., спец. Те саме, що полір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. полірувальник — ПОЛІРУВА́ЛЬНИК¹, а, ч. Робітник, який полірує що-небудь. ПОЛІРУВА́ЛЬНИК², а, ч., спец. Те саме, що полі́р.  Словник української мови у 20 томах
3. полірувальник — ПОЛІРУВА́ЛЬНИК¹, а, ч. Робітник, який полірує що-небудь. Над обробкою деталей постаменту [для пам’ятника В. І. Леніну] працюють кращі полірувальники (Веч. Київ, 28.II 1958, 1). ПОЛІРУВА́ЛЬНИК², а, ч., спец. Те саме, що полі́р.  Словник української мови в 11 томах