Значення в інших словниках
-
полічити —
-лічу, -лічиш, док. 1》 перех. і без додатка. Зробити підрахунок; порахувати. Полічити ребра — сильно побити. 2》 неперех. Назвати числа в послідовному порядку. Полічити до десяти. 3》 перех., розм. Помилково визнати за іншого, за інше.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
полічити —
ПОЛІЧИ́ТИ¹, лічу́, лі́чиш, док. 1. що і без дод. Зробити підрахунок; порахувати. Невістка мотала починки, полічила чисниці та пасма, скинула півмоток з мотовила й сховала в свою скриню (І.
Словник української мови у 20 томах
-
полічити —
перелічи́ти (полічи́ти) зу́би кому і без додатка. Побити, ударити кого-небудь, перев. по зубах. — Встане не на ту ногу пан управитель — і зуби перелічить, і служби позбавить (М. Стельмах); — Чом ти йому зубів не полічив?...
Фразеологічний словник української мови
-
полічити —
ПІДРАХО́ВУВАТИ (рахуючи, визначати кількість чогось, підводити якісь підсумки підрахунку), ОБЧИ́СЛЮВАТИ (ОБЧИСЛЯ́ТИ), ОБРАХО́ВУВАТИ, ОБЛІ́ЧУВАТИ, ВИРАХО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ПРИКИДА́ТИ (перев.
Словник синонімів української мови
-
полічити —
ПОЛІЧИ́ТИ¹, лічу́, лі́чиш, док. 1. перех. і без додатка. Зробити підрахунок; порахувати. Невістка мотала починки, полічила чисниці та пасма, скинула півмоток з мотовила й сховала в свою скриню (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
полічити —
Полічи́ти, -чу́, -чиш гл. 1) Сосчитать. Гроші полічили. Чуб. V. 243. 2) Полѣчить. Три дні полічили, а там сказали, що умер багатир. Рудч. Ск. II. 148.
Словник української мови Грінченка