Значення в інших словниках
-
помліти —
-ію, -ієш, док., розм. 1》 Втратити свідомість (про всіх чи багатьох); знепритомніти. 2》 Знемогти від спеки, духоти і т. ін. (про всіх чи багатьох). 3》 Стати нечутливим (про руки, ноги, пальці і т. ін.); потерпнути. 4》 Мліти якийсь час. 5》 тільки 3 ос.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
помліти —
ПОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Втратити свідомість (про всіх або багатьох); знепритомніти. Усі двірські панії й панни помліли [від подиву] (І. Нечуй-Левицький); Ох, вони [мати і сестра] помліли би, якби знали, з якими людьми приходиться йому жити (І.
Словник української мови у 20 томах
-
помліти —
млі́ти душе́ю (се́рцем). 1. за кого—що і без додатка. Уболівати за кого-, що-небудь; переживати. — Сюди, туди — аж воли мої в гречці.. І, лихо!.. що ж це буде! — млію душею (А.
Фразеологічний словник української мови
-
помліти —
ПОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Втратити свідомість (про всіх або багатьох); знепритомніти. Усі двірські панії й панни помліли [від подиву] (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
-
помліти —
Помліва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. помліти, млію, -єш, гл. 1) Обомлѣвать, обомлѣть. Моє серденько мліє, мліє, помліває. Чуб. V. 403. Болить животочок, все тіло помліло. Чуб. V. 263. Усі помліли: «Се він, — кажуть, — збожеволів». Г. Барв. 210.
Словник української мови Грінченка