помліти

ПОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм.

1. Втратити свідомість (про всіх або багатьох); знепритомніти.

Усі двірські панії й панни помліли [від подиву] (І. Нечуй-Левицький);

Ох, вони [мати і сестра] помліли би, якби знали, з якими людьми приходиться йому жити (І. Франко).

2. Знемогти від жари, духоти і т. ін. (про всіх або багатьох).

Прагнущі ниви Ждуть оживної роси, помліли люди (М. Лукаш, пер. з тв. Ф. Шиллера).

3. Стати нечутливим (про руки, ноги, пальці і т. ін.); потерпнути.

[Суховій:] Годі їхати, пройдемось трохи, ноги зовсім помліли й одерев'яніли (М. Кропивницький);

У вас уже руки помліли, дихати стає важко, а ви ще й до середини [річки] не добулись (Панас Мирний);

[Солдат:] .. Відпочити, чи що? Бо помліли вже ноги (О. Левада).

4. Мліти якийсь час.

А й пальцем ніхто її не зайняв, а й не поцілував ніхто, а й не помлів ніхто близенько біля неї (О. Ільченко);

“Жду з нетерплячкою”, – пише [Саша]. – Еге! Сам ось стільки мовчав. Підожди лиш, помлій лиш і ти! (А. Тесленко).

5. тільки 3 ос., кул. Повністю вваритися, стати готовим при варінні на малому вогні або біля жару (про все або багато чого-небудь).

Кісточки риби чисто помліли.

◇ (1) Помлі́ти (попомлі́ти) душе́ю (се́рцем) – те саме, що Млі́ти душе́ю (се́рцем) (тривалий час).

Скільки наплакалась [Надія], потім набідувалась, скільки душею помліла (Яків Баш);

Хай трохи попомліє [Пилипко] душею від страху, а як засне, переспить (Панас Мирний);

Попомлів же він тоді за них [пісні] душею (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. помліти — помлі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. помліти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Втратити свідомість (про всіх чи багатьох); знепритомніти. 2》 Знемогти від спеки, духоти і т. ін. (про всіх чи багатьох). 3》 Стати нечутливим (про руки, ноги, пальці і т. ін.); потерпнути. 4》 Мліти якийсь час. 5》 тільки 3 ос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. помліти — млі́ти душе́ю (се́рцем). 1. за кого—що і без додатка. Уболівати за кого-, що-небудь; переживати. — Сюди, туди — аж воли мої в гречці.. І, лихо!.. що ж це буде! — млію душею (А.  Фразеологічний словник української мови
4. помліти — ПОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Втратити свідомість (про всіх або багатьох); знепритомніти. Усі двірські панії й панни помліли [від подиву] (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. помліти — Помліва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. помліти, млію, -єш, гл. 1) Обомлѣвать, обомлѣть. Моє серденько мліє, мліє, помліває. Чуб. V. 403. Болить животочок, все тіло помліло. Чуб. V. 263. Усі помліли: «Се він, — кажуть, — збожеволів». Г. Барв. 210.  Словник української мови Грінченка