помліти

помлі́ти

-ію, -ієш, док., розм.

1》 Втратити свідомість (про всіх чи багатьох); знепритомніти.

2》 Знемогти від спеки, духоти і т. ін. (про всіх чи багатьох).

3》 Стати нечутливим (про руки, ноги, пальці і т. ін.); потерпнути.

4》 Мліти якийсь час.

5》 тільки 3 ос., кул. Повністю вваритися, стати готовим при варінні на малому вогні чи біля жару (про все чи багато чого-небудь).

Значення в інших словниках

1. помліти — помлі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. помліти — ПОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Втратити свідомість (про всіх або багатьох); знепритомніти. Усі двірські панії й панни помліли [від подиву] (І. Нечуй-Левицький); Ох, вони [мати і сестра] помліли би, якби знали, з якими людьми приходиться йому жити (І.  Словник української мови у 20 томах
3. помліти — млі́ти душе́ю (се́рцем). 1. за кого—що і без додатка. Уболівати за кого-, що-небудь; переживати. — Сюди, туди — аж воли мої в гречці.. І, лихо!.. що ж це буде! — млію душею (А.  Фразеологічний словник української мови
4. помліти — ПОМЛІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Втратити свідомість (про всіх або багатьох); знепритомніти. Усі двірські панії й панни помліли [від подиву] (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
5. помліти — Помліва́ти, -ва́ю, -єш сов. в. помліти, млію, -єш, гл. 1) Обомлѣвать, обомлѣть. Моє серденько мліє, мліє, помліває. Чуб. V. 403. Болить животочок, все тіло помліло. Чуб. V. 263. Усі помліли: «Се він, — кажуть, — збожеволів». Г. Барв. 210.  Словник української мови Грінченка