привітно —
Присл. до привітний. || у знач. присудк. сл.
Великий тлумачний словник сучасної мови
привітно —
ПРИВІ́ТНО. Присл. до приві́тний. Люди бадьорилися і дивилися якось привітніше на світ (І. Франко); Василь перейшов трактором рідну прадідівську межу, привітно кивнувши батькові (О. Довженко); Веселі сині, як небо, очі світились привітно й ласкаво (І.
Словник української мови у 20 томах
привітно —
Приві́тно, присл.
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
привітно —
ПРИВІ́ТНО. Присл. до приві́тний. Люди бадьорилися і дивилися якось привітніше на світ (Фр., VIII, 1952, 98); Василь перейшов трактором рідну прадідівську межу, привітно кивнувши батькові (Довж.
Словник української мови в 11 томах