припис — Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

припис — При́пис. Інструкція. Ухвалено одобрити зміну приписів для іспитів громадских писарів (Б., 1895, 5, 3); ● Після припису — згідно з інструкцією. Чи дали наші панотці після припису знати до староства про сі збори? (Б. Українська літературна мова на Буковині
припис — (урядовий) правило, с. закон; ПРВ. МН. канон, норма; (лікаря) настанова, вказівка, рекомендація; (моди) вимога; (до тексту) дописка, приписка. Словник синонімів Караванського
припис — [припиес] -су, м. (на) -с'і, мн. -сие, -с'іў Орфоепічний словник української мови
припис — I -у, ч. 1》 Певний порядок, установлений керівними органами держави, установи, підприємства і т. ін. 2》 Правило, покладене в основу якого-небудь вчення, моралі, ідеологічного напрямку і т. ін.; канон. || Правило співжиття, норма поведінки. Великий тлумачний словник сучасної мови
припис — ПРИ́ПИС¹, у, ч. 1. Певний порядок, який установили керівні органи держави, установи, підприємства й т. ін. Він велів копати яму так близько своєї границі, як тілько дозволяв урядовий припис (І. Словник української мови у 20 томах
припис — припис вказівка, настанова (ср, ст): Кухар, який хоче зварити на обід дванайцять страв, подає припис на страву, але не докінчить ані одної (Боберський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
припис — НАСТАНО́ВА (рекомендація, роз'яснення з боку вищого органу, керівної особи і т. ін., що вказують, як діяти в тих чи інших випадках); ВКАЗІ́ВКА (УКАЗІ́ВКА), УКА́ЗКА розм. Словник синонімів української мови
припис — При́пис, -су; -писи, -сів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
припис — ПРИ́ПИС¹, у, ч. 1. Певний порядок, встановлений керівними органами держави, установи, підприємства і т. ін. Він велів копати яму так близько своєї границі, як тілько дозволяв урядовий припис (Фр. Словник української мови в 11 томах