припис
ПРИ́ПИС¹, у, ч.
1. Певний порядок, який установили керівні органи держави, установи, підприємства й т. ін.
Він велів копати яму так близько своєї границі, як тілько дозволяв урядовий припис (І. Франко);
По наших поштових приписах не вільно нічого писати на друкованих речах, що посилаються під опаскою (Леся Українка);
Він уже встиг одержати в цейхгаузі постіль і застелити своє ліжко так, як у сусідів, тобто згідно з приписом, який панував у школі (В. Гжицький).
2. Правило, покладене в основу якого-небудь учення, моралі, ідеологічного напряму й т. ін.; канон.
Невже справді любов привела її сюди і владно примусила добровільно переступити той високий поріг, який відділяє дівчину від жінки і який суворо охороняється приписами суспільної моралі й церкви? (П. Колесник);
Юра .. кликав до себе буйного мужа і читав йому моральні приписи (Г. Хоткевич);
Всі приписи божого закону знав він, і ніхто не міг закинути, що за все своє життя ребе Шая порушив хоч один (В. Еллан-Блакитний);
Непереможне бажання потягло її туди, в ті дивні країни, де жінка не ховає свого лиця від людей, .. де вона може прокладати шляхи по своїй уподобі, а не за приписами побутового закону – священного наказу чоловіка... (Олесь Досвітній);
// Правило співжиття, норма поведінки.
Кривдунський, усупереч усім приписам і законам, уважав за нормальні відносини [нормальне ставлення] судді до мужички, щоби на неї насварити, накричати й казати її за двері викинути (Л. Мартович);
– Товариство, товариство! – подзвонив виделкою Варава по карафці, намагаючись .. як-небудь зберегти приписи гречності (М. Стельмах).
3. Указівка або порада діяти певним чином; настанова.
Вуйко держав мене в вічнім страсі, в вічній погрозі. Строгі його приписи регулювали моє життя так, як накручений годинник (І. Франко);
Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Ю. Яновський);
Ніхто ще ніколи не створив шедевра за чиїмись приписами, підлаштовуючись під чиїсь смаки (з газ.);
// Установлена норма в мові, літературі, мистецтві.
Винахідливість, вигадка (inventio) спрямовуються в бароковій творчості на формування не новини (як у гораціанській поетиці та в заснованій на ній класицистській стилістиці), а того, що може викликати подив, admiratio – знову таки всупереч гораціанському приписові “не дивуватися (nil admirandi)” (з наук. літ.);
// Вимога, обумовлена чим-небудь.
З часів давніх нерушні звичаї, Сподобання та примхи людські, Припис моди на всякі случаї, – Ох, які вони будуть тяжкі! (П. Грабовський).
4. перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, обумовлені її сутністю; закони.
Щодо форми, то є одна строфа задовга: “вона лиш те живить, що має міць тривать” – варто б її справити, щоб не порушувати суворих приписів октави (Леся Українка);
Його загін за всіма приписами тактики взяв стражників у кільце (П. Панч);
Український майстер дукача творив за приписами української народної творчості (з наук. літ.).
ПРИ́ПИС², у, ч.
1. Те, що дописане до якогось тексту; приписка.
Вона відірвала той клаптик листа, де був припис до неї, й сховала його (М. Старицький).
2. заст. Прописка.
Вмовився [перевізник] з приставом, вернувсь і сказав, щоб бурлаки готували по п'ятнадцять карбованців за припис до кривдянського посаду (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)