припис
ПРИ́ПИС¹, у, ч.
1. Певний порядок, встановлений керівними органами держави, установи, підприємства і т. ін.
Він велів копати яму так близько своєї границі, як тілько дозволяв урядовий припис (Фр., VIII, 1952, 408);
По наших поштових приписах не вільно нічого писати на друкованих речах, що посилаються під опаскою (Л. Укр., V, 1956, 320);
Він уже встиг одержати в цейхгаузі постіль і застелити своє ліжко так, як у сусідів, тобто згідно з приписом, який панував у школі (Гжицький, У світ.., 1960, 205).
2. Правило, покладене в основу якого-небудь вчення, моралі, ідеологічного напрямку і т. ін. ; канон.
Невже справді любов привела її сюди і владно примусила добровільно переступити той високий поріг, який відділяє дівчину від жінки і який суворо охороняється приписами суспільної моралі й церкви? (Кол., Терен.., 1959, 337);
Юра.. кликав до себе буйного мужа і читав йому моральні приписи (Хотк., II, 1966, 96);
Всі приписи божого закону знав він, і ніхто не міг закинути, що за все своє життя ребе Шая порушив хоч один (Еллан, II, 1958, 33);
Непереможне бажання потягло її туди, в ті дивні країни, де жінка не ховає свого лиця від людей, ..де вона може прокладати шляхи по своїй уподобі, а не за приписами побутового закону — священного наказу чоловіка… (Досв., Гюлле, 1961, 102);
// Правило співжиття, норма поведінки.
Кривдунський, усупереч усім приписам і законам, уважав за нормальні відносини судді до мужички, щоби на неї насварити, накричати й казати її за двері викинути (Март., Тв., 1954, 119);
— Товариство, товариство! — подзвонив виделкою Варава по карафці, намагаючись.. як-небудь зберегти приписи гречності (Стельмах, Хліб.., 1959, 342).
3. Вказівка або порада діяти певним чином; настанова.
Вуйко держав мене в вічнім страсі, в вічній погрозі. Строгі його приписи регулювали моє життя так, як накручений годинник (Фр., І, 1955, 345);
Старшина доповів їй, що всі приписи медицини виконано, він сподівається, що до початку наступу поганка щезне і старший лейтенант зможе повести в бій людей (Ю. Янов., II, 1954, 10);
Ніхто ще ніколи не створив шедевра за чиїмись приписами, підлаштовуючись під чиїсь смаки (Літ. Укр., 25.VIII 1967, 1);
// Встановлена норма в мові, літературі, мистецтві.
В російській літературі він [І. М. Муравйов-Апостол] був одним із перших письменників, які прагнули власною творчістю подолати закостенілі приписи класицизму (Рад. літ-во, 4, 1965, 89);
Про «творчість» глашатаїв «чистого мистецтва», які діяли за приписами реакціонерів від естетики, Франко говорив як про патологічне явище, яке свідчило про занепад і розклад буржуазної літератури (Іст. укр. літ.. І, 1954, 515);
// Вимога, обумовлена чим-небудь.
З часів давніх нерушні звичаї, Сподобання та примхи людські, Припис моди на всякі случаї, — Ох, які вони будуть тяжкі! (Граб., І, 1959, 559).
4. перев. мн. Основні правила в якій-небудь ділянці людської діяльності, обумовлені її сутністю; закони.
Щодо форми, то є одна строфа задовга: «вона лиш те живить, що має міць тривать» — варто б її справити, щоб не порушувати суворих приписів октави (Л. Укр., V, 1956, 437);
Його загін за всіма приписами тактики взяв стражників у кільце (Панч, О. Пархом., 1939, 27);
Український майстер дукача творив за приписами української народної творчості (Дукати.. Укр., 1970, 8).
ПРИ́ПИС², у, ч.
1. Те, що дописане до якогось тексту; приписка.
Вона відірвала той клаптик листа, де був припис до неї, й сховала його (Стар., Облога.., 1961, 85).
2. заст. Прописка.
Вмовився [перевізник] з приставом, вернувсь і сказав, щоб бурлаки готували по п’ятнадцять карбованців за припис до кривдянського посаду (Н.-Лев., II, 1956, 220).
Словник української мови (СУМ-11)