промовець —
ПРОМОВЕЦЬ – ОРАТОР Промовець, -вця, ор. -вцем. Той, хто виголошує промову; той, хто вміє або любить виголошувати промови. Присівши з хлопцями на піщаній кучугурі, Яресько уважно слухав промовця (О.Гончар); З нього був кепський промовець (Л.
Літературне слововживання
промовець —
[промовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў
Орфоепічний словник української мови
промовець —
-вця, ч. Той, хто виголошує промову. || Той, хто вміє або любить виголошувати промови; громадський оратор. || церк. Проповідник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
промовець —
ПРОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто виголошує промову. Більша частина товариства .. нетерпеливо [нетерпляче] поглядала на промовця (І. Франко); Присівши з хлопцями на піщаній кучугурі, Яресько уважно слухав промовця (О.
Словник української мови у 20 томах
промовець —
ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора..
Словник синонімів української мови
промовець —
ПРОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто виголошує промову. Більша частина товариства.. нетерпеливо поглядала на промовця (Фр., VI, 1951, 212); Присівши з хлопцями на піщаній кучугурі, Яресько уважно слухав промовця (Гончар, II, 1959, 342); // Той...
Словник української мови в 11 томах
промовець —
Промовець, -вця м. Ораторъ. Левиц. МБ. 28.
Словник української мови Грінченка