промовець

Оратор, доповідач, (палкий) трибун, (красномовний) витія; (з амбони) проповідник.

Значення в інших словниках

1. промовець — (той, хто виголошує промови) доповідач, церк. проповідник, (майстерно) оратор, красномовець.  Словник синонімів Полюги
2. промовець — промо́вець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. промовець — ПРОМОВЕЦЬ – ОРАТОР Промовець, -вця, ор. -вцем. Той, хто виголошує промову; той, хто вміє або любить виголошувати промови. Присівши з хлопцями на піщаній кучугурі, Яресько уважно слухав промовця (О.Гончар); З нього був кепський промовець (Л.  Літературне слововживання
4. промовець — [промовеиц'] -оўц'а, ор. -оўцеим, м. (на) -оўцеив'і/-оўц'у, мн. -оўц'і, -оўц'іў  Орфоепічний словник української мови
5. промовець — -вця, ч. Той, хто виголошує промову. || Той, хто вміє або любить виголошувати промови; громадський оратор. || церк. Проповідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. промовець — ПРОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто виголошує промову. Більша частина товариства .. нетерпеливо [нетерпляче] поглядала на промовця (І. Франко); Присівши з хлопцями на піщаній кучугурі, Яресько уважно слухав промовця (О.  Словник української мови у 20 томах
7. промовець — ОРА́ТОР (той, хто володіє мистецтвом виголошування промов), КРАСНОМО́ВЕЦЬ, ЗЛАТОУ́СТ заст. ірон., ВИТІ́Я заст., РЕ́ЧНИК заст.; ТРИБУ́Н (також громадський діяч); РИ́ТОР (у Старод. Греції та Римі також учитель красномовства). Одного оратора..  Словник синонімів української мови
8. промовець — Промо́вець, -мо́вця; -мо́вці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. промовець — ПРОМО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто виголошує промову. Більша частина товариства.. нетерпеливо поглядала на промовця (Фр., VI, 1951, 212); Присівши з хлопцями на піщаній кучугурі, Яресько уважно слухав промовця (Гончар, II, 1959, 342); // Той...  Словник української мови в 11 томах
10. промовець — Промовець, -вця м. Ораторъ. Левиц. МБ. 28.  Словник української мови Грінченка