Орфографічний словник української мови

прочуття

прочуття́

іменник середнього роду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. прочуття — див. ПЕРЕДЧУТТЯ.  Словник синонімів Караванського
  2. прочуття — -я, с., зах. Передчуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прочуття — ПРОЧУТТЯ́, я́, с., діал. Передчуття. Замість твердого, реального погляду на діло відзивалися в душі всілякі містичні питання, смілива активність піддавалася поганому прочуттю (Б. Лепкий); Івоніка зітхнув глибоко й тяжко.  Словник української мови у 20 томах
  4. прочуття — прочуття́ передчуття (ст): Мучив їх якийсь внутрішній неспокій. Чи було це підсвідоме прочуття майбутнього? (Загачевський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. прочуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М.  Словник синонімів української мови