прочуття

ПРОЧУТТЯ́, я́, с., діал.

Передчуття.

Замість твердого, реального погляду на діло відзивалися в душі всілякі містичні питання, смілива активність піддавалася поганому прочуттю (Б. Лепкий);

Івоніка зітхнув глибоко й тяжко. В тій хвилині тьохнуло в його болем розритім серці якесь прочуття, мов лихе віщування (О. Кобилянська);

Якесь лихе прочуття здавило їй серце в грудях (А. Крушельницький).

Значення в інших словниках

1. прочуття — прочуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прочуття — див. ПЕРЕДЧУТТЯ.  Словник синонімів Караванського
3. прочуття — -я, с., зах. Передчуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прочуття — прочуття́ передчуття (ст): Мучив їх якийсь внутрішній неспокій. Чи було це підсвідоме прочуття майбутнього? (Загачевський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. прочуття — ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М.  Словник синонімів української мови