прочуття

ПЕРЕДЧУТТЯ́, ПЕРЕДЧУВА́ННЯ, ВІДЧУТТЯ́ рідше, ПРЕЧУТТЯ́ заст., поет., ПРОЧУТТЯ́ діал., ПРОЧУВА́ННЯ діал. Коли мисливець підходить до лугу чи болота, багатого на дичину, його охоплює радісне передчуття щасливого полювання (М. Рильський); Якесь важке передчування збентежило її душу (І. Нечуй-Левицький); Відчуття близької розлуки ятрило материнське серце (А. Шиян); У грудях їх, мов криця загартованих, мимоволі вставало пречуття, що завтра й вони також поляжуть на січовій ниві (М. Старицький); Якесь лихе прочуття здавило їй серце в грудях (А. Крушельницький); Стискає у мене серце жах, Грозило щось, мов прочування смерті (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. прочуття — прочуття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. прочуття — див. ПЕРЕДЧУТТЯ.  Словник синонімів Караванського
3. прочуття — -я, с., зах. Передчуття.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прочуття — ПРОЧУТТЯ́, я́, с., діал. Передчуття. Замість твердого, реального погляду на діло відзивалися в душі всілякі містичні питання, смілива активність піддавалася поганому прочуттю (Б. Лепкий); Івоніка зітхнув глибоко й тяжко.  Словник української мови у 20 томах
5. прочуття — прочуття́ передчуття (ст): Мучив їх якийсь внутрішній неспокій. Чи було це підсвідоме прочуття майбутнього? (Загачевський)  Лексикон львівський: поважно і на жарт