рогач

рога́ч 1

іменник чоловічого роду

довгий дерев'яний держак, яким беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін; палиця з розвилкою на кінці)

рога́ч 2

іменник чоловічого роду, істота

самець-олень або інший самець з рогами; жук, верхня щелепа якого має форму рога)

Значення в інших словниках

1. рогач — -а, ч. 1》 Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін. 2》 Самець-олень або інший самець з рогами (у 1 знач.). 3》 Жук, верхня щелепа якого має форму рога. 4》 Палиця з розвилкою на кінці.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. рогач — РОГА́Ч, а́, ч. 1. Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
3. рогач — Рога́ч, -ча́, -че́ві; -гачі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. рогач — РОГА́Ч, а́, ч. 1. Довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
5. рогач — Рогач, -ча м. 1) Ухватъ. Чуб. II. 140. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. Ном. 2) = рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. Чуб. ІІІ. 458. 3) = олень. Вх. Пч. II. 6. 4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Вх. Пч. І. 6. ум. рогачик.  Словник української мови Грінченка