рогач
Рогач, -ча
м.
1) Ухватъ. Чуб. II. 140. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. Ном.
2) = рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. Чуб. ІІІ. 458.
3) = олень. Вх. Пч. II. 6.
4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Вх. Пч. І. 6. ум. рогачик.
Словник української мови Грінченка