рогач

рога́ч

-а, ч.

1》 Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін.

2》 Самець-олень або інший самець з рогами (у 1 знач.).

3》 Жук, верхня щелепа якого має форму рога.

4》 Палиця з розвилкою на кінці.

Значення в інших словниках

1. рогач — рога́ч 1 іменник чоловічого роду довгий дерев'яний держак, яким беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін; палиця з розвилкою на кінці) рога́ч 2 іменник чоловічого роду, істота самець-олень або інший самець з рогами; жук, верхня щелепа якого має форму рога)  Орфографічний словник української мови
2. рогач — РОГА́Ч, а́, ч. 1. Довгий дерев'яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
3. рогач — Рога́ч, -ча́, -че́ві; -гачі́, -чі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. рогач — РОГА́Ч, а́, ч. 1. Довгий дерев’яний держак з двома металевими заокругленими ріжками на кінці, якими беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
5. рогач — Рогач, -ча м. 1) Ухватъ. Чуб. II. 140. Нагодують калачем, та і в спину рогачем. Ном. 2) = рогаль 1. Як не дасте калача, — займем вола рогача. Чуб. ІІІ. 458. 3) = олень. Вх. Пч. II. 6. 4) Жукъ-олень. Lucanus cervus. Вх. Пч. І. 6. ум. рогачик.  Словник української мови Грінченка