Значення в інших словниках
-
розбуялий —
-а, -е. 1》 Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.). 2》 Який став бурхливим, неспокійним (про море, річку і т. ін.). Розбуялі хвилі. 3》 Який пишно розрісся.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розбуялий —
РОЗБУЯ́ЛИЙ, а, е. 1. Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.). Б'ють почуття в мені, нестримні, розбуялі. Тріпочуть і дзвенять: – Летім, немов стріла! У море життьове рушаймо (М.
Словник української мови у 20 томах
-
розбуялий —
БУ́ЙНИЙ (який дуже розрісся — з великою кількістю гілок, високим стеблом, густим і великим листям і т. ін.), РОЗБУЯ́ЛИЙ підсил., ПИ́ШНИЙ, РОЗКІ́ШНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ (звичайно про культурні рослини); МОГУ́ТНІЙ підсил., КРЕМЕ́ЗНИЙ підсил., МОГУ́ЧИЙ підсил. заст.
Словник синонімів української мови
-
розбуялий —
РОЗБУЯ́ЛИЙ, а, е. 1. Який посилився, досяг у своєму вияві великої сили, інтенсивності (про почуття, стихійні сили і т. ін.). Б’ють почуття в мені, нестримні, розбуялі. Тріпочуть і дзвенять: — Летім немов стріла! У море життьове рушаймо (Зеров, Вибр.
Словник української мови в 11 томах