розвінчаний — Орфографічний словник української мови

розвінчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розвінчати. || розвінчано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
розвінчаний — РОЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розвінча́ти. Горе тобі, розвінчаний Правдою тиране! За державу тобі плата – Озеро огняне! (М. Костомаров); Художня література, якщо вона хотіла зрозуміти, відобразити свого сучасника... Словник української мови у 20 томах
розвінчаний — РОЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розвінча́ти. Горе тобі, розвінчаний Правдою тиране! За державу тобі плата — Озеро огняне! (Кост. Словник української мови в 11 томах