розвінчаний

РОЗВІ́НЧАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розвінча́ти.

Горе тобі, розвінчаний Правдою тиране! За державу тобі плата – Озеро огняне! (М. Костомаров);

Художня література, якщо вона хотіла зрозуміти, відобразити свого сучасника, повинна була відкинути ілюзії надкласовості, позакласовості, розвінчані життям ілюзії (з публіц. літ.);

// у знач. прикм.

[Річард:] І жаль було, і заздро, що музика над стінами і над людьми панує, а мій коханий хист, моя скульптура в погорді, мов розвінчана цариця... (Леся Українка);

// розві́нчано, безос. пред.

На тому засіданні шкільної ради, коли було розвінчано Конопельського, Миколу обрали старостою (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. розвінчаний — розві́нчаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розвінчаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розвінчати. || розвінчано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розвінчаний — РОЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розвінча́ти. Горе тобі, розвінчаний Правдою тиране! За державу тобі плата — Озеро огняне! (Кост.  Словник української мови в 11 томах