розвінчаний

розві́нчаний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до розвінчати.

|| розвінчано, безос. присудк. сл.

Значення в інших словниках

1. розвінчаний — розві́нчаний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розвінчаний — РОЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до розвінча́ти. Горе тобі, розвінчаний Правдою тиране! За державу тобі плата – Озеро огняне! (М. Костомаров); Художня література, якщо вона хотіла зрозуміти, відобразити свого сучасника...  Словник української мови у 20 томах
3. розвінчаний — РОЗВІ́НЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розвінча́ти. Горе тобі, розвінчаний Правдою тиране! За державу тобі плата — Озеро огняне! (Кост.  Словник української мови в 11 томах