Значення в інших словниках
-
розпутний —
див. розпусник
Словник синонімів Вусика
-
розпутний —
-а, -е. Який поринає в розпусту, поводиться аморально. || Власт. розпутникові, такий, як у розпутника.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розпутний —
РОЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який вдається у розпусту, має аморальну поведінку. Се заробітчани. .. вони йдуть найматься до ситих, розпутних, ледачих людей (В. Винниченко); – Море – це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок (Ю.
Словник української мови у 20 томах
-
розпутний —
РОЗПУ́СНИЙ (який зневажає норми моралі), РОЗПУ́ТНИЙ, ПОРО́ЧНИЙ, РОЗГНУ́ЗДАНИЙ розм., ГУЛЯ́ЩИЙ розм., БЕЗПУ́ТНИЙ розм.; ГРІХОВО́ДНИЦЬКИЙ розм., БЛУ́ДНИЙ заст., БЛУДЛИ́ВИЙ заст. (пов'язаний з статевою розпустою). Аксак..
Словник синонімів української мови
-
розпутний —
Розпу́тний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розпутний —
РОЗПУ́ТНИЙ, а, е. Який вдається у розпусту, має аморальну поведінку. — Море — це розпутна красива жінка, яка хвилює більше за всіх цнотливих голубок (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах