Значення в інших словниках
-
розрізнений —
-а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розрізнити I. 2》 у знач. прикм. Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий. || Який здійснюється не зв'язаними між собою окремими групами людей. || Позбавлений внутрішньої єдності, цілісності. 3》 у знач.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
розрізнений —
РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розрізни́ти². Народи наші бували адміністративно розрізнені (М. Рильський); З розрізнених, розшарпаних у боях частин уже стали на очах виростати першокласні бойові корпуси (О. Гончар). 2. у знач. прикм.
Словник української мови у 20 томах
-
розрізнений —
ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ.
Словник синонімів української мови
-
розрізнений —
Розрі́знений, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
розрізнений —
РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розрізни́ти¹. Народи наші бували адміністративно розрізнені (Рильський, III, 1956, 16); З розрізнених, розшарпаних у боях частин уже стали на очах виростати першокласні бойові корпуси (Гончар, II, 1959, 205).
Словник української мови в 11 томах