розрізнений
розрі́знений
-а, -е.
1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розрізнити I.
2》 у знач. прикм. Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий.
|| Який здійснюється не зв'язаними між собою окремими групами людей.
|| Позбавлений внутрішньої єдності, цілісності.
3》 у знач. прикм. Який не становить комплекту; в якому немає окремих частин, примірників.
Великий тлумачний словник сучасної української мови