розрізка

ро́зрізка

-и, ж., іст.

Поділ землі, якоїсь території, встановлювання меж.

Значення в інших словниках

1. розрізка — ро́зрізка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розрізка — РО́ЗРІЗКА, и, ж., розм. 1. Те саме, що ро́зріз 2. Одягнувши додаткові рукава на руки, жінка просовувала їх у подовжні розрізки кунтушового фальшивого рукава (О.  Словник української мови у 20 томах
3. розрізка — РО́ЗРІЗКА, и, ж., розм. 1. Дія за знач. розрі́зати, розрі́зувати 1, 3. 2. заст. Поділ землі, якоїсь території, встановлювання меж. Дожидаємо розрізки, та ще й досі нема (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
4. розрізка — Розрізка, -ки ж. 1) Разрѣзъ. Херс. у. 2) Размежеваніе. Дожидаємо розрізки (землі), та ще й досі нема. Павлоград. у.  Словник української мови Грінченка