розрізнений

ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ. Люди (раннього давньокам'яного віку) бродили невеликими відокремленими групами (з підручника); Полк мав просуватися вперед окремими загонами й дрібними групами (О. Гончар); З дослідів на ізольованому серці відомо, що дотик зондом до внутрішньої оболонки серця викликає скорочення серця (з журналу); Стихійні, розрізнені виступи селян не могли досягти своєї мети (з науково-популярної літератури); Шафи для роздільного зберігання сировини.

Значення в інших словниках

1. розрізнений — розрі́знений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розрізнений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розрізнити I. 2》 у знач. прикм. Який не має зв'язку з іншими; роз'єднаний, поодинокий. || Який здійснюється не зв'язаними між собою окремими групами людей. || Позбавлений внутрішньої єдності, цілісності. 3》 у знач.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розрізнений — РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до розрізни́ти². Народи наші бували адміністративно розрізнені (М. Рильський); З розрізнених, розшарпаних у боях частин уже стали на очах виростати першокласні бойові корпуси (О. Гончар). 2. у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
4. розрізнений — Розрі́знений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розрізнений — РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розрізни́ти¹. Народи наші бували адміністративно розрізнені (Рильський, III, 1956, 16); З розрізнених, розшарпаних у боях частин уже стали на очах виростати першокласні бойові корпуси (Гончар, II, 1959, 205).  Словник української мови в 11 томах