Значення в інших словниках
-
ручиця —
див. рука
Словник синонімів Вусика
-
ручиця —
-і, ж. 1》 Зменш.-пестл. до рука 1). 2》 Один із чотирьох похило укріплених у насаді воза кілків, що підтримують з обох боків драбини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
ручиця —
РУЧИ́ЦЯ, і, ж. 1. Зменш.-пестл. до рука́ 1. А воно [дитя] .. Нічого не знає. Маленькими ручицями Пазухи шукає (Т. Шевченко); Я сміюсь, голівку милу гладжу, а воно [дитя] ручиці розплело, з рук моїх ізсунулось (В. Сосюра).
Словник української мови у 20 томах
-
ручиця —
РУЧИ́ЦЯ, і, ж. 1. Зменш.-пестл. до рука́ 1. А воно [дитя] .. Нічого не знає. Маленькими ручицями Пазухи шукає (Шевч., І, 1963, 28); Я сміюсь, голівку милу гладжу, а воно [дитя] ручиці розплело, з рук моїх ізсунулось (Сос., І, 1957, 341).
Словник української мови в 11 томах
-
ручиця —
Ручиця, -ці ж. 1) ум. отъ рука. Взяла сусіда удовицю за білую ручицю. КС. 1884. І. 32. Зеленою китайкою ручиці покрив. Чуб. V. 776.
Словник української мови Грінченка