сателіт

сателі́т 1

іменник чоловічого роду, істота

слуга; прибічник

сателі́т 2

іменник чоловічого роду

супутник

Значення в інших словниках

1. сателіт — -а, ч. 1》 У Стародавньому Римі – озброєний найманець, слуга, що супроводжував свого володаря. 2》 перен. Залежна особа, покірний виконавець чужої волі; прибічник; поплічник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. сателіт — САТЕЛІ́Т, а, ч. 1. У стародавньому Римі – озброєний найманець, слуга, що супроводив свого володаря. 2. перен. Залежна особа, покірний виконавець чужої волі; прибічник; поплічник. Задля своєї товариської ..  Словник української мови у 20 томах
3. сателіт — сателі́т [від лат. satelles (satellitis) – супутник, служник, спільник] 1. астр. Супутник планети. 2. В давнину назва озброєних найманців, що супроводили володаря. 3. Зубчасте колесо, що обертається навколо своєї осі і водночас навколо осі іншого колеса.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. сателіт — ВАСА́Л (країна, уряд, організація й т. ін., що в усьому підкоряється тому, від кого або від чого залежить), САТЕЛІ́Т, МАРІОНЕ́ТКА.  Словник синонімів української мови
5. сателіт — САТЕЛІ́Т, а, ч. 1. У стародавньому Римі — озброєний найманець, слуга, що супроводив свого володаря. 2. перен. Залежна особа, покірний виконавець чужої волі; прибічник; поплічник. Задля своєї товариської..  Словник української мови в 11 томах
6. сателіт — рос. сателит 1. В астрономії — супутник планети. 2. Держава, яка є формально незалежною, але фактично підпорядкована іншій, більшій імперіалістичній державі. 3. Переносно — покірний виконавець чужої волі, поплічник.  Eкономічна енциклопедія