сварити —
СВАРИТИ – ЛАЯТИ Сварити, -рю, -риш. Різкими (іноді й образливими) словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; призводити до загострення взаємин між кимось; спричиняти, викликати сварку.
Літературне слововживання
сварити —
(кого) лаяти, брати в роботу, бештати, читати нотацію <�милити голову> кому; (за що) корити, докоряти, дорікати; (з ким) розсварювати, РОЗ'ЄДНУВАТИ.
Словник синонімів Караванського
сварити —
сварю, свариш, недок., перех. 1》 кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори, лаяти. || Докоряючи за щось погане, хибне, засуджувати; корити. 2》 кого з ким. Викликати сварку між ким-небудь; сприяти загостренню стосунків.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сварити —
СВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, недок., кого, що. 1. кого, на кого і без дод. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Л.
Словник української мови у 20 томах
сварити —
СВАРИ́ТИ, сварю́, сва́риш, недок., перех. 1. кого, на кого і без додатка. Різкими, образливими словами висловлювати невдоволення, осуд, докори; лаяти. Попадя зайшла у кухню та й почала сварити наймичку (Март., Тв.
Словник української мови в 11 томах
сварити —
Свари́ти, -рю́, -риш гл. 1) Бранить, грозить. Батько сварить, а мати лучче: не ходи, сину, на зальоти більше. Чуб. V. 36. Не свари на мене. Грин. III. 324. 2) Ссорить.
Словник української мови Грінченка