світич

сві́тич 1

іменник чоловічого роду

велика свічка, смолоскип

сві́тич 2

іменник чоловічого роду, істота

про людину

Значення в інших словниках

1. світич — світич (99) —смолоскип, факел; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. світич — -а, ч. 1》 Те саме, що світоч. 2》 бот., діал. Тирлич.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. світич — СВІ́ТИЧ, а, ч. 1. Те саме, що сві́точ. Тільки в однім місці монгольського табору блищалося світло: се горів-палахкотів смоляний світич у шатрі Тугара Вовка (І. Франко); Була ніч. На дерев'яній полиці горів світич. У кутку – коло божниці – лампада (О.  Словник української мови у 20 томах
4. світич — СМОЛОСКИ́П (переносний світильник — палиця з намотаним на кінці просмоленим клоччям, що горить), ФА́КЕЛ, СВІ́ТОЧ (СВІ́ТИЧ) заст. поет., СМОЛЯНИ́К рідше, ФА́КЛЯ діал., ПОХІДНЯ́ діал.  Словник синонімів української мови
5. світич — СВІ́ТИЧ, а, ч. 1. Те саме, що сві́точ. Тільки в однім місці монгольського табору блищалося світло: се горів-палахкотів смоляний світич у шатрі Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 99); Була ніч. На дерев’яній полиці горів світич.  Словник української мови в 11 томах
6. світич — Світич, -ча м. 1) Свѣтильникъ, фонарь. Вх. Лем. 464. В трупарні світич світить, але вже конає. Федьк. І. 66. 2) Подсвѣчникъ. Угор. 3) = світлач. 4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину. Вх. Зн. 62. 5) Паникадило, церковная люстра. Шух. І. 117.  Словник української мови Грінченка