Значення в інших словниках
-
світич —
світич (99) —смолоскип, факел; [MО,VI]
Словник з творів Івана Франка
-
світич —
сві́тич 1 іменник чоловічого роду велика свічка, смолоскип сві́тич 2 іменник чоловічого роду, істота про людину
Орфографічний словник української мови
-
світич —
СВІ́ТИЧ, а, ч. 1. Те саме, що сві́точ. Тільки в однім місці монгольського табору блищалося світло: се горів-палахкотів смоляний світич у шатрі Тугара Вовка (І. Франко); Була ніч. На дерев'яній полиці горів світич. У кутку – коло божниці – лампада (О.
Словник української мови у 20 томах
-
світич —
СМОЛОСКИ́П (переносний світильник — палиця з намотаним на кінці просмоленим клоччям, що горить), ФА́КЕЛ, СВІ́ТОЧ (СВІ́ТИЧ) заст. поет., СМОЛЯНИ́К рідше, ФА́КЛЯ діал., ПОХІДНЯ́ діал.
Словник синонімів української мови
-
світич —
СВІ́ТИЧ, а, ч. 1. Те саме, що сві́точ. Тільки в однім місці монгольського табору блищалося світло: се горів-палахкотів смоляний світич у шатрі Тугара Вовка (Фр., VI, 1951, 99); Була ніч. На дерев’яній полиці горів світич.
Словник української мови в 11 томах
-
світич —
Світич, -ча м. 1) Свѣтильникъ, фонарь. Вх. Лем. 464. В трупарні світич світить, але вже конає. Федьк. І. 66. 2) Подсвѣчникъ. Угор. 3) = світлач. 4) Мѣсто на печномъ шесткѣ, гдѣ кладутъ лучину. Вх. Зн. 62. 5) Паникадило, церковная люстра. Шух. І. 117.
Словник української мови Грінченка