світоч
сві́точ
-а, ч.
1》 заст., поет. Велика свічка.
|| Смолоскип.
|| Свічник.
|| Світило.
2》 перен. Той, хто є носієм правди, волі, освіти і т. ін.
3》 перен. Те, що є джерелом істини, правди, волі, освіти тощо.
Великий тлумачний словник сучасної української мови