сеунч —
-а, ч., іст. У Київській Русі та Російській державі – гонець, вісник.
Великий тлумачний словник сучасної мови
сеунч —
СЕУ́НЧ, а, ч., іст. Гонець, вісник. Козаки, що супроводжували сеунча, привезли з собою і кинули на землю біля шатра царевого прапор коронного гетьмана, бунчук і булаву (Н.
Словник української мови у 20 томах
сеунч —
СЕУ́НЧ, а, ч., іст. У давньоруській і російській державі — гонець, вісник. Козаки, що супроводжували сеунча, привезли з собою і кинули на землю біля шатра царевого прапор коронного гетьмана, бунчук і булаву (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 486).
Словник української мови в 11 томах