скарбник —
[скарбник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў
Орфоепічний словник української мови
скарбник —
-а, ч. 1》 Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. 2》 іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. 3》 іст.
Великий тлумачний словник сучасної мови
скарбник —
СКАРБНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. – Кажу, втік ваш Драган – значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (І.
Словник української мови у 20 томах
скарбник —
СКАРБНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Мур., Бук.
Словник української мови в 11 томах
скарбник —
рос. казначей 1. Зберігач грошей і цінностей, касир. 2. Посадова особа, що організовує надходження державних доходів і платежів з бюджету, веде облік цих операцій і контролює їх хід.
Eкономічна енциклопедія
скарбник —
Скарбник, -ка м. 1) = скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193.
Словник української мови Грінченка