скарбник

СКАРБНИ́К, а́, ч.

1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях.

– Кажу, втік ваш Драган – значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (І. Муратов);

При розподілі обов'язків головою було обрано студента третього курсу Степана Радченка, Запорожця скарбником (Ф. Бурлака);

Скарбник банку;

* Образно. Скарбниками слави народу, літописцями назвав українських кобзарів Гоголь (з публіц. літ.).

2. іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах.

Вийшовши від Потьомкіна, Головатий попрямував до флігеля, де жив незмінний скарбник штабу Потьомкіна Василь Степанович Попов (С. Добровольський).

3. іст. У давнину на Україні – той, хто відав скарбницею князя, монастиря і т. ін.;

// Начальник приказу, який відав царською скарбницею в Російській державі XV–XVII ст.

4. заст. Чорт, який стереже закопаний скарб.

– А скарбу, як хто закопає, береже скарбник: не попустить нікому заняти [зачепити]... (Б. Грінченко).

Значення в інших словниках

1. скарбник — скарбни́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. скарбник — Касир, іст. підскарбій; скарбівник, скарбничий.  Словник синонімів Караванського
3. скарбник — [скарбник] -ниека, м. (на) -ниеков'і/ -ниеку, мн. -ниеки, -ниек'іў  Орфоепічний словник української мови
4. скарбник — -а, ч. 1》 Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. 2》 іст. Той, хто забезпечував матеріальне і технічне постачання у військових частинах і установах. 3》 іст.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. скарбник — Скарбни́к, -ка́; -ники́, -кі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. скарбник — СКАРБНИ́К, а́, ч. 1. Той, хто відає коштами, цінними паперами та ін. у державних установах і громадських організаціях. — Кажу, втік ваш Драган — значить, втік. Недаром перед тим скарбника нашого намислив судити (Мур., Бук.  Словник української мови в 11 томах
7. скарбник — рос. казначей 1. Зберігач грошей і цінностей, касир. 2. Посадова особа, що організовує надходження державних доходів і платежів з бюджету, веде облік цих операцій і контролює їх хід.  Eкономічна енциклопедія
8. скарбник — Скарбник, -ка м. 1) = скарбівничий. Мир. ХРВ. 123. 2) Чортъ, живущій у богача, продавшаго свою душу аду, сторожащій и увеличивающій его богатство. Чуб. І. 193.  Словник української мови Грінченка