скоромник

скоро́мник

іменник чоловічого роду, істота

розм.

Значення в інших словниках

1. скоромник — -а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. скоромник — СКОРО́МНИК, а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує. Колись раз привели одного скоромника, що в середу їв, мов той цуцик, скоромне (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
3. скоромник — СКОРО́МНИК, а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує. Колись раз привели одного скоромника, що в середу їв, мов той цуцик, скоромне (Кв.-Осн., II, 1956, 243).  Словник української мови в 11 томах