скоромник

СКОРО́МНИК, а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує.

Колись раз привели одного скоромника, що в середу їв, мов той цуцик, скоромне (Кв.-Осн., II, 1956, 243).

Значення в інших словниках

1. скоромник — скоро́мник іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. скоромник — -а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. скоромник — СКОРО́МНИК, а, ч., розм. Той, хто вживає у пісні дні скоромну їжу, не постує. Колись раз привели одного скоромника, що в середу їв, мов той цуцик, скоромне (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах