слідець

сліде́ць

іменник чоловічого роду, істота

таємний агент розшукної поліції

рідко

Значення в інших словниках

1. слідець — -дця, ч., заст. Таємний агент розшукної поліції.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. слідець — СЛІДЕ́ЦЬ, дця́, ч., заст. Таємний агент розшукної поліції. Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Марко Вовчок).  Словник української мови у 20 томах
3. слідець — ДЕТЕКТИ́В (агент таємної служби розшуку), НИ́ШПОРКА розм., СИ́ЩИК розм., ШПИК розм., ФІЛЕ́Р заст., СЛІДЕ́ЦЬ заст. Перехрест оглянув папірець з увагою детектива (І. Ле); Всі села, усі міста обплутані жандармським кодлом, нишпорками (Вас.  Словник синонімів української мови
4. слідець — СЛІДЕ́ЦЬ, дця́, ч., заст. Таємний агент розшукної поліції. Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Вовчок, І, 1955, 366).  Словник української мови в 11 томах
5. слідець — Слідець, -дця м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. ІІ. 29.  Словник української мови Грінченка