Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках
слідець —
сліде́ць іменник чоловічого роду, істота таємний агент розшукної поліції рідко
Орфографічний словник української мови
слідець —
СЛІДЕ́ЦЬ, дця́, ч., заст. Таємний агент розшукної поліції. Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Марко Вовчок).
Словник української мови у 20 томах
слідець —
ДЕТЕКТИ́В (агент таємної служби розшуку), НИ́ШПОРКА розм., СИ́ЩИК розм., ШПИК розм., ФІЛЕ́Р заст., СЛІДЕ́ЦЬ заст. Перехрест оглянув папірець з увагою детектива (І. Ле); Всі села, усі міста обплутані жандармським кодлом, нишпорками (Вас.
Словник синонімів української мови
слідець —
СЛІДЕ́ЦЬ, дця́, ч., заст. Таємний агент розшукної поліції. Почали знов гасати за Кармелем шукачі, почали знов слідці Кармеля висліджувати (Вовчок, І, 1955, 366).
Словник української мови в 11 томах
слідець —
Слідець, -дця м. Сыщикъ. І порішили вони чи так, чи инак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців. МВ. ІІ. 29.
Словник української мови Грінченка