смітити —
[см'ітитие] см'ічу, см'ітиеш; нак. см'іти, см'іт'іт'
Орфоепічний словник української мови
смітити —
смічу, смітиш, недок. 1》 Розкидати або губити сміття; насмічувати. 2》 перен., розм. Бути нестриманим у словах, у вияві своїх почуттів тощо.
Великий тлумачний словник сучасної мови
смітити —
СМІТИ́ТИ, смічу́, смі́тиш, недок. 1. Розкидати сміття; насмічувати. [Маруся (зупинилась проти Микити і з жартом говорить):] А ти, парубче, не сміти по хаті (М. Кропивницький). 2. перен., розм. Бути нестриманим у словах, у вияві своїх почуттів і т. ін.
Словник української мови у 20 томах
смітити —
СМІТИ́ТИ, смічу́, смі́тиш, недок. 1. Розкидати або губити сміття; насмічувати. [Маруся (зупинилась проти Микити і з жартом говорить):] А ти, парубче, не сміти по хаті (Кроп.
Словник української мови в 11 томах
смітити —
Сміти́ти, -чу́, -тиш гл. Сорить.
Словник української мови Грінченка